Фольклорно-літературно-краєзнавча практика, яка до 2024 року була важливим ОК освітньо-професійних програм спеціальності 035 Філологія, спеціалізації 035.033 Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша-польська, галузі знань 03 Гуманітарні науки, залишається важливою ОК в ОП галузі 014 Освіта/Педагогіка «Середня освіта. Польська мова і література».
Під час фольклорно-літературно-краєзнавчої практики більшість студентів першого року навчання уперше виступала у ролі дослідників. Молодь навчилася розуміти важливість початкового етапу наукового дослідження – накопичення матеріалу, згодом його систематизації, узагальнення, отримала навики критичного мислення, спілкування, запису давніх фольклорних текстів. Це сприяє усвідомленню, що без ретельного, цілеспрямованого збирання фактів не можна досягти будь-якого результату як у науці, так і в педагогіці.
Підготовка самостійної, скромної, дослідницької праці неможлива без оволодіння елементами методики літературознавчих і фольклористичних досліджень. Таким чином, практика приносить розуміння ролі теоретичних знань у підготовці кваліфікованого фахівця.
Важливе місце в сучасній філологічній освіті займає вивчення основ фольклористики як науки про усну народну творчість, а також є важливим складником стандарту вищої освіти з філології. З метою кращого розуміння регіону, специфіка розвитку якого є невід’ємним складником стратегії розвитку університету, студенти проходять виїзну фольклорно-літературно-краєзнавчу практику. Програма підготовки фахівців із польської мови і літератури передбачала засвоєння лекційного курсу «Фольклор та літературне краєзнавство» та проходження студентами двотижневої фольклорної практики.
Експедиційний метод збирання фольклору, літературно-краєзнавчого матеріалу зумовлював певні труднощі у виявленні найталановитіших виконавців, польських та українських діячів культури, фіксуванні поширених у конкретній місцевості пісенних, оповідних творів, інформації краєзнавчого характеру про видатних поляків і українців, які мешкали на території певного регіону. Ці труднощі пов’язані з існуванням своєрідного психологічного бар’єру між носіями фольклору та практикантами, відсутністю в студентів ґрунтовної теоретичної підготовки, не досить чітким уявленням про основні форми побутування фольклору тощо. Подібні труднощі дозволяє подолати лише ретельна підготовка до практики, набуття навичок збирацької праці, вивчення досвіду відомих фольклористів.
Головною метою практики було комплексне обстеження сучасного стану розвитку фольклору, літературного краєзнавства Карпатського чи інших регіонів України у їхніх взаємозв’язках із польською культурою. Студенти здійснювали записи уснопоетичних творів, краєзнавчої інформації чи важливі факти діяльності видатних діячів культури польського походження, набуваючи при цьому навичок фольклористичної, літературно-краєзнавчої праці. Зверталася увага на структуру фольклорного репертуару різних вікових і професійних груп населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів і пісенних, оповідних, паремійних новотворів. Простежувалися вияви міжнаціональних мистецьких зв’язків, впливу на фольклор літератури, професійного музичного мистецтва.
Таким чином, учасники практики виконували важливе наукове завдання: накопичували матеріал для дослідження процесів, що визначають еволюцію сучасного польського й українського фольклору, фактів з літературного краєзнавства, фіксували основні факти українсько-польських культурних взаємозв’язків і взаємовпливів. Записи творів могли бути згодом підготовлені до публікації, стати основою для написання студентських дослідницьких робіт.
Не менш важливе навчальне значення практики. Відбувалася актуалізація набутих при вивченні курсу «Фольклор та літературне краєзнавство» компетентностей, які активно використовувалися здобувачами на практиці. Це допомагало підготуватися до самостійної виховної та викладацької роботи, праці у видавництві, у мас-медіа, музеях та ін.., сприяло розвитку комунікабельності, здатності укладати тексти, доносити інформацію до реципієнта, спонукало до креативності та інновацій просвітницького характеру. Студенти мали змогу розширити власні уявлення про роль фольклору в житті українського і польського народів, про динаміку розвитку мистецтва слова, про важливість розвитку регіону в його взаємозв’язках із історією, культурою, фольклористикою, краєзнавством, етнографією. Формуванню студентів як майбутніх філологів допомагало щоденне спілкування з різними категоріями населення, вивчення історичних, фольклорних і краєзнавчих джерел.
При підготовці до фольклорної практики та в процесі її проходження студенти мали змогу ознайомитися з рекомендованою літературою, підручниками з фольклористики та методичними посібниками з літературного краєзнавства. Скажімо напрацювання: 1. Цівкач О. «Їх поєднала земля станіславівська… Діячі польської культури Прикарпаття ХІХ – першої половини ХХ століття. Станіславівське воєводство: навч. посібник [для студ. вузів] / О.М.Цівкач. Івано-Франківськ. Симфонія форте, 2012. 204 с.» 2. Цівкач О. Літературне краєзнавство. Польська література Прикарпаття (XV-перша половина ХХ ст. Хрестоматія. Частина І. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2012. 276 с. 3. В. Гнатюка В. «Вибрані статті про народну творчість / В. Гнатюк. К.: Наукова думка, 1986. 247 с.», слугували важливим путівником до планування шляху поїздки, локацій для збирання матеріалу про видатних поляків і українців – уродженців Галичини та інших регіонів України.
Під час фольклорно-літературно-краєзнавчої практики студенти факультету філології відвідували локації: «Літературно-меморіальний музей Івана Франка», «Етнографічний музей Хата-Ґражда» гуцульської господарки, «Музей Михайла Грушевського» (с. Криворівня), «Музей музичних інструментів імені Романа Кумлика», «Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків» (с. Верховина), «Літературний музей Прикарпаття» (м. Івано-Франківськ), «Краєзнавчий музей» (м. Івано-Франківськ), «Музей історії давнього Галича» (м. Галич), «Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття» (с. Крилос), культурно-просвітницьке товариство імені Корнеля Макушинського (м. Стрий). Здобувачі вищої освіти ознайомилися із видатними діячами українсько-польського культурного пограниччя, культурою автентичних мешканців Карпат – гуцулів, їхніми звичаями і традиціями. Перебуваючи на Гуцульщині, спілкуючись із місцевим населенням, студенти змогли записати давні фольклорні тексти, які успішно уклали у матеріалах практики та запрезентували на захисті власних наукових досліджень.
Здобувачі вищої освіти висловили власні думки щодо важливості фольклорно-літературно-краєзнавчої практики та її ролі у справі їхнього пізнання рідного краю у його взаємозв’язках із польською культурою.
Відгук здобувачки:
«Об’єктом мого дослідження обрано село, в якому виросла я та проживає моя сім’я. Це мальовниче село Берездівці яке знаходиться у Львівській області Миколаївському районі з невеликою територією та з населенням всього у 1738 осіб. Оскільки перша згадка про нього датується 1410 і на даний час село має 610 років, я усвідомлювала, що зможу віднайти багато цікавих матеріалів, деякі з них я чула з дитинства від своїх бабусі та дідуся, які все життя прожили у Берездівцях.
Власне дослідження я розпочала із опрацювання наукової, художньої, публіцистичної літератури, яку мені надали працівники нашої бібліотеки і Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Після опрацювання матеріалів про історію, я робила фотографії цікавих місць, вуличок, історичних пам’яток села, які згадані у моїй роботі, відвідала та сфотографувала місцеву православну церкву Різдва Христового та римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста. Для мене було важливо не тільки прочитати історію села, відшукати фольклорні тексти, а й почути їх із вуст старожилів. Саме тому я домовилася про зустріч із диригентом місцевого хору Грохолою Іваном Паньковичем, який розповів мені цікаву історію про фігуру Божої Матері, яка знаходиться біля місцевого костелу, і в яку стріляли. Також Іван Панькович познайомив мене зі своєю дружиною Надією Іванівною, яка розповіла мені багато легенд про село, про заснування костелу та про час, коли у селі жили поляки. До того ж мені вдалось поспілкуватися з його сестрою Осєчко Дарією Паньківною, яка у 1945 році разом із своїм братом та батьками були переселені з польського села Брилинці. Вона розповіла мені дуже багато історій, які ще чула від своїх батьків, зокрема, про те як відбувалося саме переселення. Спілкування з односельчанами стало надзвичайно цінним досвідом не тільки для мого дослідження, а й для мене самої.
Моя бабуся також була переселенкою з Польщі, тому моя сім’я є членом організації нащадків переселенців Устріки. Оскільки моя мама є членом цього товариства, то вона неодноразово була учасницею фестивалів, які вони організовують. Вона розповіла мені про нього, та про наймасштабніший фестиваль, який відбувається у селі Устрики Долішні, на який приїжджають переселенці з цілої України.
Фольклорно-літературно-краєзнавча практика стала для мене не просто університетським завданням, а й способом пізнати себе, історію своєї сім’ї та свого краю. Мені дуже сподобалося відчути себе у ролі фольклорної дослідниці. Я зрозуміла важливість збереження цих розповідей, фолькльорих і краєзнавчих матеріалів та необхідіність передачі їх нащадкам. Моя робота це лише частина чудової історії, яку я буду продовжувати».
Відгук пані Вероніки Гатальської:
«Неймовірно цікава та пізнавальна фольклорно-літературознавча практика у ПНУ імені Василя Стефаника. Це був незабутній досвід, що додав мені жаги більше цікавитися нашою культурою та вивчати її детальніше…». https://www.facebook.com/100021867692969/posts/pfbid0bovm9sTkpvk3JQBxDa5QhJKmaeXqZs1ugYBhKtCYdgynXS2BBt3QNFkHbJEWv3UPl/?app=fbl
