Відбулося засідання секції «Лабіринтами логосу» наукового гуртка «Славістичні студії» у межах проєкту «Література як терапія у час війни», який реалізовує доцентка кафедри Тамара Ткачук.
Терапевтична роль поезії полягає в її здатності впливати на емоційний, психологічний і духовний стан людини, допомагаючи справлятися з травмами, стресом і викликами життя, зокрема в часи війни.
Поезія діє як інструмент самовираження, рефлексії та зцілення, пропонуючи унікальні можливості для відновлення внутрішньої гармонії.
Студенти магістерської програми «Польська мова і література, англійська мова, переклад» аналізували ліричні твори, досліджували алюзії та ремінісценції, практикували креативне письмо й удосконалювали ораторські навички, створюючи яскравий калейдоскоп ідей та образів.
Учасники гуртка зазначили, що робота з поезією — читання, аналіз чи написання — сприяє розвитку емоційної стійкості. Наприклад, творчість Ліни Костенко чи Віслави Шимборської, Збігнева Герберта, Чеслава Мілоша, які пережили складні історичні часи, надихає знаходити силу в слові й мистецтві. Практика конструювання віршів дозволяє структурувати хаотичні думки, віднаходити внутрішній голос і відновлювати контроль над власним життям. Аналіз творів у групах сприяє не лише інтелектуальному, а й емоційному зціленню. Це особливо цінно для тих, хто переживає
травматичні події у час війни.
Запрошуємо усіх, хто прагне відчути терапевтичну силу поезії, долучатися до творчих ініціатив, де слово стає містком до внутрішнього спокою й гармонії!
